![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Сьогодні їхала в купе сама. Потім підсів дід років 70-ти. Спочатку жіночка занесла дві сумки. Потім зайшов він. 15 років вже після інсульту. Ліва частина не рухається практично. Родом з Миргорода, живе в Нижньому Тагилі. Наважився їхати сам до сестри. Сестра з діабетом - обі ноги віттяли через гангрену. Дзвонила йому і плакала в трубку: "Ми вже більше не побачимося". Вона обхоплює руками шию чоловіка, він виносить її на двір, садить у візок і вони гуляють... І дід вирішив поїхати до неї.
В дорозі весь час посміхався золотими зубами. І дякував за найменшу допомогу йому. Кіпяток у кухолі з написом "ПАПА", яким розводив мівінове пюре та заварював ліптоновий чай, три ложки цукру. Я не хотіла спілкуватися - не мала настрою або не насмілилася вислухати довгі істрорії його життя. Він був дуже вдячний просто за присутність когось рядом. І коли вітався назвав себе просто Вітею. Виглядав дуже щасливим. Певно просто тому, що живе і бачить сонце і небо, і своїх рідних.
Коли прощалися, побажав здоров'я.
В дорозі весь час посміхався золотими зубами. І дякував за найменшу допомогу йому. Кіпяток у кухолі з написом "ПАПА", яким розводив мівінове пюре та заварював ліптоновий чай, три ложки цукру. Я не хотіла спілкуватися - не мала настрою або не насмілилася вислухати довгі істрорії його життя. Він був дуже вдячний просто за присутність когось рядом. І коли вітався назвав себе просто Вітею. Виглядав дуже щасливим. Певно просто тому, що живе і бачить сонце і небо, і своїх рідних.
Коли прощалися, побажав здоров'я.