http://www.artofliving.com.ua/photo/gid=181

Фото курса "Школа без агрессии" во Львове 11-16 ноября 2010, 2-е и 3-и классы гимназии "Евшан"
У будинку Опери таке собі мистецьке місце - від сирників, кави, штруделів - до перших і других страв. Ненавязлива музика, фото на стінак, різноманітні стільці а ля в гостях у дідуся. Білий чай, сирник під шоколадом с гілочкою мяти. Як я люблю мяту у десертах - ммм... Розмова про все.
Збираємося на початку липня "На Берлін!" - всесвітній фестиваль йоги, культур, музики і смачної їжі. Десь на 100 тис. учасників. Як для Берліна - доведеться пасти вдруге (в хорошому сенсі).
З добрих новин - акція "Подаруй радість дітям" набирає обертів і вже є перші зібрані гроші на рахунку і готові подарунки для одного з інтернатів.
Мої львівські янголи проводжали мене лицарською музикою (енья) та власним танцем під пісню у власному виконанні.
Пізно вголос вимовили "дискотека" - виявлється, ми обидві любимо танцювати. Певно, через кілька місяців таки сходимо на львівський танцпол.
Приблизно такі справи.

ps якщо знати, що таке лівий берег у Києві, у львівський не тягне, але це місце варте кількох годин, і не один раз. До речі, працює чи цілодобово, чи принаймні вночі.

Львов

Nov. 30th, 2010 10:23 pm
Во Львове сегодня, 30 ноября, закончился курс "Мистецтво життя-1" для ВИЧ+, организованный ЛЖВ. Мне жаль, что я не буду размещать фотографии этих счастливых лиц здесь или на нашем сайте. Отзывы - наберу и таки да, смогу частично опубликовать.
Столько удивления, открытий, облегчения, улыбок, открытых горизонтов, любви... игры... доверия... за эти 5 дней.
Я бесконечно благодарна людям, которые организовывают, вдохновляют, звонят, поддерживают и ждут, и передают дальше...
Уметь принимать подарки не меньшее искусство, чем умение их дарить.
И вдвойне хорошо - 1 декабря - Всемирный день борьбы со СПИДом.
Мандрівка починається з затишного поїзда і молодят у купе...
Година між потягом і курсом.
Курс у шпиталі Шептицького... Немає навіть запаху лікарні. У конференц-залі підпірка книг - від матері Терези до художньої літератури. Викликає глибоку повагу.
Як і люди, з якими я знов і знов зустрічаюся в цьому місті
Похоже, Львов меня любит и снова будет встречать через недельку;)
Люблю Львів, бо тут природно курси курси веду українською. "Школа без агресії" в одній із сильних гімназій міста. В захваті від дітей. У кабінеті історії на стінах: карта УПА, ікона, тризуб, герби земель України, портрет Шевченка, дилогія про Бандеру, карта України, національний прапор...
Є ідеологія, і як на мене, це краще, аніж порожні кабінети і бажання швидше втекти зі школи "на пиво".
Ввечері - контрастна зустріч. Дорослі люди. Що можна відповісти на запитання, чому ви любите ВІЛ-позитивних, коли вам за це не платять?..
Відчуття причетності зростає.
Швидкий дощ закінчується рудим сонцем. Трохи сиро. 4 класи по 30 чоловік - можна бути тільки сміливою, сильною, мужньою... вороною. День розтягується. Дзвонять незнайомі люди і пропонують допомогу. Ми в захваті. Звичайні надзвичайно смачні обід і вечеря. Зустріч і довга розмова про стосунки незнайомої людини з незнайомою людиною в "Гарбузі" - мої вуха слухають... Знаю, що мені дуже і дуже повезло у житті

p.s.

Nov. 11th, 2010 12:37 pm
З 12 по 16 курс "Мистецтво життя-1" у Львові. Заняття у гімназії на Кульчицькій, у будні з 16 до 19.
пралька = пральна машинка
коцик = плед
кавалерка = стара квартира у центрі без кухні і з туалетом на вулиці...
Тільки що в "Дзигі" львівській принесли з кавою пророцтво
"Крилечками мах!
Що, скажи, метелику,
бачиш ти у снах?"
Останній день у Львові. Тішить, що хоча б вистачило часу попити каву в місті:) Хороший настрій:)
Приблизно такий



Малюнок [livejournal.com profile] glazoo
У Львові майже немає нічних кав,ярень. Багато парочок, багато студентів... Місто щастя. Зі своїми приколами. Так, батьки розповідають про систематичні заниження оцінок дітям в школах - таке собі намагання зібрати факультативи, набрати учнів на репетирорство або просто вимагання хабарів. Плюси і мінуси, як і всюди. А взагалі - так просто вночі гуляти містом - наче школяри прогулюємо уроки. Жодних правил. Просто насолоджуватися моментом.



Фото з першого у Львові дитячого курсу Art Excel ("всебічний розвиток у досконалості").
Іноді діти сидять спокійно. Правда іноді.

А це фото з аналогічного курсу десь на Сході.



"Кобру" ми теж так робимо. У нашому випадку під портретом Шевченка:)
Звичайно, приїхала у Львов, коли було майже сонячно і майже тепло. Встигла закинути гроші в платіжний термінал, дістатися дому, поїсти до зливи. Потім вирубило світло і воду. Місто в пробках. Частина людей не доїхали до точки збору.
У валізі була випрасована вишиванка, тож курс почався у вишиванці, українською мовою і при свічках. Не скажу, що романтично, але й не Африка, як у мого польського колеги. Він розповідав, що коли курс проводив при одній свічці, то своїх учасників рахував по білих майках і сразу було видно, коли хтось розплющував очі - білі на чорному обличчі.
Українська таки поетична і мелодійна мова, відразу додає романтики і м'якості...
Найкраще байдикувати ввечері, коли нетбук і телефон розрядженні і немає світла. Совість спокійна і можна розповідати і слухати новини останніх місяців за чашкою чаю.
Воду і світло дали о 24
Не встигаю навіть витягти фотоапарат. Або сиро, або швидко, або втомлено, або темно. Сьогодні був чарівний день. 4 групи 10річних дітей по 25-28 у кожній. Ігри на довіру, сміх тощо. За 4 години випиваю півтора літри води. Потім ми йдемо у "Дім кави" - така стандартна у будь-якому місті кав'ярня з гарантовано нормальною кавою, особливо якщо це якесь макіято. Лекції по Львівському краю - саундтреком до усіх подій.
Мені не дуже подобається радикальна просхідна або прозахідна позиція моїх френдів. Певно тому, що забагато слів і замало дій.
Зараз я таки вперше веду курси українською, для дітей і дорослих. Якщо врахувати, що востаннє говорила українською ще в школі, то це таки да. Перші дні - очі на лобі у пошуках відповідних слів. Адже "підіймаємося хребець за хребцем" - мені смішно. Або асана "стрибунець" ("кузнєчик"). Сьогодні цвірінькала і виспівувала... Дивно. Російська мова як на мене. прозора і холодна, мов джерельна вода. Українська - співуча і тепла, як повітря над луками. Або як літнє повітря в яблунево-вищневому саду біля хати. Коли хочеться спати від сонця.
На днях кілька годин буду в Києві. Зустрічі. І знову потяг.


зі Все-таки у моєму персональному рейтингу потягів перше почесне місце посідає "Білий аіст" Київ-Мінськ (білоруський). Коли потяг так собі - дайош балакучих сусідів.

в раю

Feb. 22nd, 2010 01:07 am
Я навіть скоро перестану дивуватися тому, что майже постійно перебуваю в раю. Сьогодні не просто сніг і сонце і велика снігова баба з морквиною-носом у дворі школи. А ще й маленькі діти, наче ангели, в домі. Ми збираємося ввечері за великим столом, свіжеспечене печиво з яблуками, свічки, принесені зі школи валентинки. Фондю - фрукти і шоколад. Певно, це саме "наша" страва. Блимає вогниками ялинка, під якою лежать ікони дівчини з діагнозом "олігофренія" з забутого богом села десь на Львівщині. І ці ікони... невимовні.
Діти бавляться шоколадом і навіть усмішки - шоколадні...
Легка музика...
Якщо молитися сьогодні, то за те, щоби в усіх дітей просто були люблячі батьки. Обоє, батько і мати.
День як день. Спочатку дощ, зараз сніг. Завтра місто буде як нова копійка. Чисте і гладеньке.
"Травіата" у Львівському оперному - сильне хороше враження. Рекомендую.
Як і все, що відбувається, співзвучне настрою, стану речей і т.п.
Второй день общаюсь на украинском. Рассказываю асаны, дыхание, разные детские фишки... Последний раз это было в школе. Необычно, но интересно. Дети классные - лингвистическая гимназия, 10-летние... Самое большое развлечение - кататься на стульях. Самое маленькое - поиграть в "передай дальше" кока-колу. Дети делятся опытом бхастрики:) И улыбаются. Счастливо смешиваются в "куча мала" и радостно падают. Громко кричат, устают, вдруг стают из толпы осознанной группой. Смеются, осознавая, что можно передавать дальше улыбки, а не тычки... Родители коллекционируют страшные истории про презервативы в школьном туалете, белый порошок и детское ню в мобильниках. Истории правдивые.

Устаю, но рада:) Молодые учительницы, которые рискнули сесть на коврики, несмотря на "ноги болят", "сквозняк" и "планы на выходные"...

Завтра - "Травиата" во Львовском оперном. Недавно откопала на антресолях полсотни пластинок классики и джаза, и "Травиату", которую заслушивала до дыр в свои 17.

Еще сегодня во Львове море солнца и плюс 4.

львів

Feb. 18th, 2010 11:56 pm
Місто поза словами. Мокрі дома, відлига, діти, зіткнення з монашкою, чай, помаранчева дитяча кімната з іграшками... Поїзди, які приходять до міста раніше 8 требе заборонити однозначно.
Спати... Цілий день розмовляю українською. Це диво.

July 2014

S M T W T F S
   123 4 5
67 89101112
1314 151617 18 19
20 21 22 23 24 2526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 20th, 2017 10:47 pm
Powered by Dreamwidth Studios